Цікаве про кіно

У 1880-тих розвиток кінокамер дозволив захоплювати і зберігати окремі зображення на одній плівці у рулоні. Це призвело до швидкого розвитку кінопроектору, що освічував знятий і віддрукований фільм та переносив зображення на екран, створював кінопоказ для великої аудиторії. Ранні фільми були статичними планами, що показували подію без монтажу чи інших кінематографічних прийомів.
У 1950-тих, 1960-тих та 1970-тих відбувались певні зміни у виробництві та стилі фільмів. Новий Голівуд, французька Нова хвиля, розвиток кіноосвіти та незалежних кіновиробників — все це найбільш сформувало кінопроцес другої половини 20-го століття. У 1990-тих роках почали впроваджуватись цифрові технології, і у 21-му столітті вони вже стали нормою.
Творці кіно, що стояли біля витоків галузі, у своїй справі покладалися лише на природне освітлення. «Чорна Марія», яку 1893 року спорудили на замовлення Томаса Едісона, була найпершою кіновиробничою студією. Однак і в ній тривалість робочого часу залежала від світлового дня. Аби максимально продовжити його, будівлю поставили на обертову платформу. Через кілька років німецький винахідник Оскар Месстер відкрив першу кіностудію в Берліні. Зважаючи на свій дос- від театрального освітлювача, він завбачливо встановив у приміщенні чотири 50-амперні дугові лампи «Кьортінґ та Маттісен». Отож процес кінозйомки тепер не обмежувався денними годинами.
Наприкінці десятиліття неймовірно популярними були творці кінокомедій, зокрема Бастер Кітон і Чарлі Чаплін. Комікам особливо залежало на тому, щоб добре тримати увагу глядачів, розважати й викликати захват. Отож у фільмах часто застосовували розмаїті сценічні фокуси та хитромудрий монтаж. Багато найвидовищніших операторських трюків тієї доби винайшов американський майстер камери Елджин Лесслі. Так, під час роботи над фільмом «Театр» (1921) із Бастером Кітоном у головній ролі він примудрився в одній зі сцен зняти актора одночасно в дев’яти ролях.
Спершу для того, щоб додати барв кінофільму, фахівці просто тонували плівку. Однак така технологія погіршувала якість звуку, записаного на полях. Американець Джозеф А. Болл та його інженери сконструювали триплівкові камери «Техніколор», у яких світло розкладалося за допомогою призми. Три світлові спектри накладалися на три відповідні негативи. Проявлена плівка була кольоровою, і її поєднували з тією, на якій було записано звук.