Історія кіно

Кінематограф — це галузь культури та економіки, що об'єднує всі види професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, а також навчально-наукову роботу.

Історія кіно починається в 19 столітті. Хоча фотографія як спосіб фіксації нерухомих зображень з’явилася ще в першій половині 19 ст., Для того, щоб став можливим процес зйомки і відтворення руху, вимагалося, щоб фотографування могло відбуватися з короткими витримками. Але й після появи відповідних типів фотоемульсій у 70-х роках 19 ст. кіно з’явилося не відразу. Те, що нас сьогодні здається очевидним, винахідники і піонери кінематографа зрозуміли далеко не відразу. Були зроблені десятки спроб створити системи запису і відтворення рухомих зображень, в яких навіть брав участь знаменитий Едісон, але і його система виявилася незручною, розрахованою лише на індивідуальний перегляд, що і не дозволило Едісону домогтися успіху.

В результаті, визнаними винахідниками кінематографа стали французи, брати Луї і Огюст Люм’єри. Апаратура Люм’єрів виявилася дуже зручною, з її допомогою можна було легко знімати і демонструвати фільми на великому екрані, що і зумовило успіх їхнього винаходу. “Кінематограф” (або “сінематограф”) – саме так називалося пристрій Люм’єрів.

Перша публічна демонстрація була дана в Парижі ще в березні 1895 р., але днем ​​народження кіно вважається інша дата, 28 грудня 1895 р., коли відбувся перший комерційний кіносеанс (це сталося в підвалі “Гран Кафе” на бульварі Капуцинів).

У своїх сеансах Люм’єри демонстрували кілька коротких (всього 50 сек.) Роликів, першим з яких був “Вихід робітників з фабрики”. Проте найбільш популярним з цих роликів став ролик під назвою “Прибуття поїзда”. Поїзд на екрані як би насувався на зал, що виглядало дуже реалістично і справляло сильне враження на глядачів.